Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 908/5278/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя,

на рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2015 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015

зі справи № 908/5278/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач", м. Запоріжжя (далі - Позивач),

до відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - Відповідач)

про стягнення 217 917, 36 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - не з'яв.,

Відповідача - Чорнобая Д.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано (з урахуванням подальших змін розміру позовних вимог) про стягнення: 233 772,42 грн. основного боргу; 11 883,43 грн. "інфляційних втрат"; 1 633,21 грн. - 3% річних; 13 907,88 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором.

29.12.2014 від Позивача та Відповідача надійшла заява від 18.12.2014 № 008-83/19142 про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі № 908/5278/14.

19.01.2015 від Позивача надійшла заява від 19.01.2015 № 35/07 про відмову у затвердженні мирової угоди та стягнення з Відповідача 1 633,21 грн. - 3 % річних, пені у сумі 13 907,88 грн., "інфляційних втрат" у сумі 11 883, 43 грн. та витрат з оплати судового збору у сумі 5 223,94 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.02.2015 (суддя Місюра Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 (колегія суддів у складі: Слободін М.М. - головуючий, Гончар Т.В. і Гребенюк Н.В.): позов задоволено частково; з Відповідача стягнуто на користь Позивача: 11 883,43 грн. "інфляційних втрат"; 1 620,37 грн. - 3% річних; 13 797,91 грн. пені; в іншій частині позову відмовлено; з Позивача стягнуто на користь Відповідача 4 688,42 грн. судового збору; повернуто Позивачу з державного бюджету України 4 675,95 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи і припинити провадження у справі. Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами у вирішенні спору норм матеріального права, в тому числі статей 11, 202, 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 174 526 627 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та незастосуванням статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та про законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, та просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

01.01.2013 Позивачем (власник мереж) та Відповідачем (користувачем) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 1-19/2 з додатками та додатковими угодами (далі - Договір), за умовами якого:

- Позивач (власник мереж) зобов'язався забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача та (або) інших суб'єктів господарювання (субспоживачів за договором), передачу електричної енергії яким забезпечує відповідач, а Відповідач - своєчасно оплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору (пункт 1.1);

- розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 години останнього числа поточного місяця (пункт 7.1);

- вартість послуг власника електричних мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначається у додатку № 4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", розробленому відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423, виходячи з узгодженого із Запорізьким територіальним представництвом НКРЕ "Кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж Власника мереж", що є невід'ємною частиною договору (пункт 7.2);

- користувач зобов'язаний здійснити оплату за використання електричних мереж позивача за розрахунковий період; розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється за додатком № 4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" (далі - Додаток № 4 (пункт 4.1);

- Позивач зобов'язаний щорічно, на підставі узгодженого Запорізьким територіальним представництвом НКРЕ "Кошторису витрат на утримання технологічних мереж Власника мереж", підписувати нову редакцію додатку № 4 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж" (пункт 2.13);

- за підсумками розрахункового періоду Позивач у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє відповідачу рахунок. Сума платежу визначається виходячи з додатку № 4 з урахуванням сум платежів, що надійшли від відповідача. Разом з рахунком позивач направляє відповідачу податкову накладну, виписану по факту надання послуг (у разі, якщо позивач є платником ПДВ) та підписані уповноваженою особою позивача та скріплені його печаткою два примірники "Акта прийому-здачі наданих послуг" (пункт 7.3);

- Відповідач у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання, зобов'язаний повернути Позивачу один екземпляр підписаного та скріпленого своєю печаткою "Акта прийому-здачі наданих послуг" (пункт 7.5);

- оплата послуг здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого позивачем рахунка та оформленого "Акта прийому-здачі наданих послуг" у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання документів, зазначених у пункті 7.3 Договору (пункт 7.4);

- за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 Договору, з порушенням терміну, визначеного пунктом 7.4 даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені (пункт 9.2.1).

Сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору від 29.10.2013, якою погодили нову редакцію Додатку № 4.

01.01.2014 Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до Договору, якою погоджено розрахунок оплати за використання електричних мереж позивача на 2014 рік.

За умовами Додатку № 4 (у редакції додаткової угоди № 2) щомісячний розмір плати за використання технологічних електричних мереж Позивача для Відповідача становить 32 468, 39 грн., крім того ПДВ - 6 493,68 грн., що разом складає 38 962, 07 грн.

Позивач надав Відповідачу, а останній отримав послуги із спільного використання технологічних електричних мереж: у травні 2014 року на суму 38 962, 07 грн., що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт від 31.05.2014 № 5/14ТРЕ, на оплату наданих послуг Позивач направив Відповідачу акт, рахунок та податкову накладну, які були отримані останнім 05.06.2014; у червні 2014 року на суму 38 962, 07 грн., що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт від 30.06.2014 № 6/14ТРЕ, на оплату наданих послуг Позивач надав Відповідачу рахунок - фактуру та податкову накладну, які отримані - 11.07.2014; у липні 2014 року на суму 38 962, 07 грн., що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт від 31.07.2014 № 7/14ТРЕ, на оплату наданих послуг Позивач надіслав Відповідачу акт, рахунок та податкову накладну, які отримані 11.08.2014; у серпні 2014 року на суму 38 962,07 грн., що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт від 31.08.2014 № 8/14ТРЕ, на оплату яких Позивач надіслав Відповідачу акт, рахунок та податкову накладну, які були отримані 10.09.2014; у вересні 2014 року на суму 38 962,07 грн., що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт від 30.09.2014 № 9/14ТРЕ, на оплату яких Позивач надіслав Відповідачу акт, рахунок та податкову накладну, які отримані 08.10.2014; у жовтні 2014 року на суму 38 962,07 грн., що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт від 31.10.2014 № 10/14ТРЕ, на оплату наданих послуг Позивач надіслав Відповідачу акт, рахунок та податкову накладну, які отримані 14.11.2014.

Всі акти підписані сторонами та скріплені їх печатками, Відповідачем не надано зауважень та заперечень щодо актів або пакету наданих для оплати документів.

Відповідач зобов'язаний був здійснити оплату наданих Позивачем у травні 2014 року послуг у строк по 25.06.2014 включно, за отримані у червні 2014 року послуги у строк по 03.08.2014 включно, за отримані у липні 2014 року послуги у строк по 31.08.2014 включно, за отримані у серпні 2014 року послуги у строк по 30.09.2014 включно, за отримані у вересні 2014 року послуги у строк по 28.10.2014 включно, а за отримані у жовтні 2014 року послуги у строк по 04.12.2014 включно.

Відповідач перерахував позивачу 272 734,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.12.2014 № 33445. Крім того, даним платіжним дорученням Відповідач перерахував Позивачу не тільки заборгованість за травень - жовтень 2014 року, але й заборгованість за листопад 2014 року.

Таким чином, заборгованість за період з травня по листопад 2014 року в сумі 272 734,49 грн. погашена Відповідачем. Проте заборгованість за період з травня по жовтень 2014 року в сумі 233 772,42 грн. була погашена Відповідачем з порушенням строків оплати, передбачених пунктом 7.4 Договору.

Тому з Відповідача підлягає стягненню (згідно із здійсненим судом перерахунком) 11 883,43 грн. "інфляційних втрат", 1 620,37 грн. - 3% річних та 13 797,91 грн. пені.

Оскільки Позивач відмовився від затвердження мирової угоди та просив провадження у справі не припиняти, у суду відсутні підстави для затвердження укладеної між Позивачем та Відповідачем мирової угоди та спір підлягає вирішенню по суті. Відповідач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за Договором у будь-якому разі.

Сторони просили суд затвердити мирову угоду, строк погашення заборгованості за якою був встановлений сторонами до 26.12.2014, тобто строк погашення заборгованості був встановлений до подачі сторонами заяви про затвердження мирової угоди (29.12.2014) та до моменту можливого затвердження мирової угоди судом (21.01.2015).

Основний борг у сумі 233 772,42 грн. було сплачено Відповідачем Позивачу 25.12.2014, а судовий збір у сумі 5 233,94 грн. - 20.01.2015.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода скаржника із задоволенням (частковим) позову зі справи, оскільки вважає зобов'язання припиненим.

Попередні судові інстанції на підставі застосованих ними норм статей 253, 525, 526, 530, 599, 625, 629 ЦК України, статті 193 ГК України, з'ясувавши, що заборгованість за Договором була погашена Відповідачем з порушенням строків оплати, передбачених пунктом 7.4 Договору, дійшли заснованого на законі висновку про необхідність (часткового) задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Посилання скаржника на те, що "між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість сторін шляхом укладення правочину за формою мирової угоди" та "між сторонами відсутній спір про право, оскільки, зобов'язання припинилися", вже належним чином спростоване попередніми судовими інстанціями з посиланням на відповідні законодавчі приписи та обставини справи. Позивач відмовився від затвердження мирової угоди, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для затвердження мирової угоди, а виконання Відповідачем умов незатвердженої судом мирової угоди не є підставою для її затвердження.

Водночас перевірка доводів скаржника, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та здійсненням оцінки доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, визначеними частиною другою статті 1117 ГПК України, за якою названа судова інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 зі справи № 908/5278/14 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко